Кримінально-процесуальний кодекс України
Кодекс України; Закон, Кодекс від 28.12.19601001-05
Документ 1001-05, втратив чинність, поточна редакція — Втрата чинності від 19.11.2012, підстава - 4651-VI


     {  Частину  третю  статті  40  виключено  на  підставі Закону 
N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року }
{ Стаття 40 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4018-XII
( 4018-12 ) від 24.02.94 }
Стаття 41. Направлення справи за підсудністю
Суддя, встановивши, що кримінальна справа не підсудна даному
суду, надсилає її за підсудністю; про це суддя виносить постанову. Якщо підсудність справи іншому однойменному суду виявилася в
судовому засіданні, суд продовжує розгляд справи, коли це не може
завдати шкоди повноті і об'єктивності дослідження обставин справи.
Коли ж не можна забезпечити повноти і об'єктивності дослідження
обставин справи, суд надсилає справу за підсудністю, про що
виносить ухвалу. Суд, виявивши в судовому засіданні, що справа підсудна
вищестоящому суду, надсилає її за підсудністю. Передача до нижчестоящого суду справи, початої розглядом у
судовому засіданні вищестоящого суду, не допускається. { Стаття 41 із змінами, внесеними згідно із Законами N 4018-XII
( 4018-12 ) від 24.02.94, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 -
набуває чинності з 29.06.2001, N 2453-VI ( 2453-17 ) від
07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку
діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }
Стаття 42. Недопустимість спорів про підсудність
Спори про підсудність між судами не допускаються. Кримінальна
справа, надіслана з одного суду до іншого в порядку, встановленому
статтями 38—41 цього Кодексу, повинна бути прийнята цим судом до
свого провадження, якщо при цьому не перевищується компетенція
суду.
Г л а в а 3
УЧАСНИКИ ПРОЦЕСУ, ЇХ ПРАВА І ОБОВ'ЯЗКИ
Стаття 43. Обвинувачений і його права
Обвинуваченим є особа, щодо якої в установленому цим Кодексом
порядку винесена постанова про притягнення як обвинуваченого.
Після призначення справи до судового розгляду обвинувачений
називається підсудним. Обвинувачений має право: знати, в чому його обвинувачують;
давати показання з пред'явленого йому обвинувачення або
відмовитися давати показання і відповідати на запитання; мати
захисника і побачення з ним до першого допиту; подавати докази;
заявляти клопотання; ознайомлюватися після закінчення досудового
слідства або дізнання з усіма матеріалами справи; брати участь у
судовому розгляді в суді першої інстанції; заявляти відводи;
подавати скарги на дії і рішення особи, яка провадить дізнання,
слідчого, прокурора, судді та суду, а за наявності відповідних
підстав - на забезпечення безпеки. Підсудний має право на останнє слово. ( Стаття 43 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 3780-XII ( 3780-12 ) від
23.12.93, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від 13.01.2000, N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
Стаття 43-1. Підозрюваний
Підозрюваним визнається: 1) особа, затримана по підозрінню у вчиненні злочину; 2) особа, до якої застосовано запобіжний захід до винесення
постанови про притягнення її як обвинуваченого. Підозрюваний має право: знати, в чому він підозрюється;
давати показання або відмовитися давати показання і відповідати на
запитання; мати захисника і побачення з ним до першого допиту;
подавати докази; заявляти клопотання і відводи; вимагати перевірки
судом чи прокурором правомірності затримання; подавати скарги на
дії і рішення особи, яка провадить оперативно-розшукові дії та
дізнання, слідчого і прокурора, а за наявності відповідних підстав
- на забезпечення безпеки. Про роз'яснення прав підозрюваному зазначається в протоколі
затримання або постанові про застосування запобіжного заходу. ( Кодекс доповнено статтею 43-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84; із змінами, внесеними згідно із Законами
N 3780-XII ( 3780-12 ) від 23.12.93, N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )
Стаття 44. Захисник
Захисником є особа, яка в порядку, встановленому законом,
уповноважена здійснювати захист прав і законних інтересів
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого,
виправданого та надання їм необхідної юридичної допомоги при
провадженні у кримінальній справі.
Як захисники допускаються особи, які мають свідоцтво про
право на заняття адвокатською діяльністю в Україні та інші фахівці
у галузі права, які за законом мають право на надання правової
допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи. У випадках і в
порядку, передбачених цим Кодексом, як захисники допускаються
близькі родичі обвинуваченого, підсудного, засудженого,
виправданого, його опікуни або піклувальники.
Повноваження захисника на участь у справі стверджується:
1) адвоката - ордером відповідного адвокатського об'єднання;
2) адвоката, який не є членом адвокатського об'єднання -
угодою, інші фахівці у галузі права, які за законом мають право на
надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної
особи або дорученням юридичної особи - угодою або дорученням
юридичної особи;
3) близьких родичів, опікунів або піклувальників - заявою
обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого про їх
допуск до участі в справі як захисників.
Захисник допускається до участі в справі в будь-якій стадії
процесу. Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або
піклувальники в якості захисників допускаються до участі в справі
з моменту пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів
досудового слідства. У випадках, коли відповідно до вимог статті
45 цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, близькі родичі
обвинуваченого, його опікуни або піклувальники в якості захисників
можуть брати участь у справі лише одночасно з захисником -
адвокатом чи іншим фахівцем у галузі права, який за законом має
право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням
юридичної особи.
Про допуск захисника до участі в справі особа, яка провадить
дізнання, слідчий, прокурор, суддя виносять постанову, а суд -
ухвалу.
Як захисники свідка, запрошені ним для надання правової
допомоги під час допиту чи проведення інших слідчих дій за участю
свідка, допускаються особи, які відповідають вимогам частин другої
і третьої цієї статті. Допуск захисника свідка до участі у справі
здійснюється у порядку, передбаченому частиною п'ятою цієї
статті. { Стаття 44 в редакції Закону N 3780-XII ( 3780-12 ) від 23.12.93,
із змінами, внесеними згідно із Законом N 3787-XII ( 3787-12 ) від
23.12.93, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2395-VI ( 2395-17 ) від 01.07.2010 }
Стаття 45. Обов'язкова участь захисника
Участь захисника при провадженні дізнання, досудового
слідства і в розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції
є обов'язковою:
1) у справах осіб, які підозрюються або обвинувачуються у
вчиненні злочину у віці до 18 років, - з моменту визнання особи
підозрюваною чи пред'явлення їй обвинувачення;
2) у справах про злочини осіб, які через свої фізичні або
психічні вади (німі, глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати
своє право на захист, - з моменту затримання особи чи пред'явлення
їй обвинувачення або з моменту встановлення цих вад;
3) у справах осіб, які не володіють мовою, якою ведеться
судочинство - з моменту затримання особи чи пред'явлення їй
обвинувачення;
4) коли санкція статті, за якою кваліфікується злочин,
передбачає довічне ув'язнення - з моменту затримання особи чи
пред'явлення їй обвинувачення;
5) при провадженні справи про застосування примусових заходів
медичного характеру - з моменту встановлення факту наявності у
особи душевної хвороби;
6) при провадженні справи про застосування примусових заходів
виховного характеру - з моменту першого допиту неповнолітнього.
У суді апеляційної інстанції участь захисника у випадках,
передбачених частиною першою цієї статті, є обов'язковою, якщо в
апеляції ставиться питання про погіршення становища засудженого чи
виправданого. { Стаття 45 в редакції Законів N 3780-XII ( 3780-12 ) від
23.12.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001; із змінами, внесеними згідно із Законом N 2507-VI
( 2507-17 ) від 09.09.2010 }
Стаття 46. Відмова від захисника і його заміна
Підозрюваний, обвинувачений і підсудний мають право в
будь-який момент провадження у справі відмовитися від запрошеного
чи призначеного захисника. Відмова допускається лише з ініціативи
підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного і не позбавляє його
права запросити того ж чи іншого захисника в подальших стадіях
процесу.
При відмові від захисника особа, яка провадить дізнання,
слідчий складають протокол з зазначенням мотивів відмови, а суд
зазначає про це в протоколі судового засідання. Про прийняття
відмови від захисника чи відхилення її особа, яка провадить
дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд - ухвалу.
Відмова від захисника у випадках, зазначених у статті 45
цього Кодексу, може бути прийнята лише коли підозрюваний,
обвинувачений, підсудний, засуджений чи виправданий обгрунтовують
її мотивами, які особа, що провадить дізнання, слідчий, суд
визнають такими, що заслуговують на увагу. У цьому випадку
захисник замінюється іншим в порядку, передбаченому частиною
четвертою цієї статті.
Прийнявши відповідно до вимог статті 50 цього Кодексу рішення
про усунення захисника від участі в справі, а також прийнявши
відмову захисника від виконання обов'язків, особа, яка провадить
дізнання, слідчий, суддя чи суд роз'яснюють підозрюваному,
обвинуваченому, підсудному його право запросити іншого захисника
та надають йому для цього в стадії розслідування справи не менше
доби, а в стадії судового розгляду справи - не менше трьох діб.
Якщо у випадках, передбачених статтею 45 цього Кодексу,
підозрюваний, обвинувачений, підсудний протягом цих строків не
запросить іншого захисника, особа, яка провадить дізнання, слідчий
чи суддя постановою, а суд - ухвалою самі призначають захисника.
Заміна одного захисника іншим, крім випадків, передбачених
статтею 61 цього Кодексу, може мати місце тільки за клопотанням чи
згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного.
Заміна одного захисника іншим може мати місце в будь-якій
стадії процесу і не тягне відновлення процесуальних дій, вчинених
за участю захисника, якого замінено. ( Стаття 46 в редакції Закону N 3780-XII ( 3780-12 ) від 23.12.93,
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1483-III ( 1483-14 ) від
22.02.2000, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
Стаття 47. Порядок запрошення і призначення захисника
Захисник запрошується підозрюваним, обвинуваченим, підсудним
чи засудженим, їх законними представниками, а також іншими особами
за проханням чи згодою підозрюваного, обвинуваченого, підсудного,
засудженого. Особа, що провадить дізнання, слідчий, суд
зобов'язані надати затриманій особі чи особі, яка утримується під
вартою, допомогу у встановленні зв'язку з захисником або з
особами, які можуть запросити захисника.
Підозрюваний, обвинувачений, підсудний вправі запросити собі
кількох захисників.
Особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суд можуть
призначити захисника у встановленому законом порядку через
адвокатське об'єднання. Вимога особи, яка провадить дізнання,
слідчого, суду про призначення захисника, є обов'язковою для
керівника адвокатського об'єднання.
Захисник призначається у випадках:
1) коли відповідно до вимог частин першої і другої статті 45
цього Кодексу участь захисника є обов'язковою, але підозрюваний,
обвинувачений, підсудний не бажає або не може запросити захисника;
2) коли підозрюваний, обвинувачений, підсудний бажає
запросити захисника, але за відсутністю коштів чи з інших
об'єктивних причин не може цього зробити.
У випадку, коли є потреба у проведенні невідкладних слідчих
чи інших процесуальних дій з участю захисника, а підозрюваний чи
обвинувачений ще не встиг запросити захисника або явка обраного
захисника неможлива, особа, яка провадить дізнання, слідчий своєю
постановою вправі призначити захисника тимчасово до явки обраного
захисника.
Якщо потреби у проведенні невідкладних слідчих чи інших
процесуальних дій з участю захисника немає і коли неможлива явка
захисника, обраного підозрюваним протягом двадцяти чотирьох годин,
а захисника, обраного обвинуваченим чи підсудним, - протягом
семидесяти двох годин, особа, яка провадить дізнання, слідчий, суд
мають право запропонувати підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному запросити іншого захисника. Якщо і цей захисник не
зможе з'явитися для участі в справі протягом двадцяти чотирьох
годин, а також у випадках, коли підозрюваний, обвинувачений,
підсудний протягом того ж строку не запросить іншого захисника,
особа, яка провадить дізнання, слідчий чи суддя постановою, а
суд - ухвалою самі призначають захисника. ( Стаття 47 в редакції Законів N 3780-XII ( 3780-12 ) від
23.12.93, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001 )

Стаття 48. Обов'язки і права захисника
Захисник зобов'язаний використовувати передбачені в цьому
Кодексі та в інших законодавчих актах засоби захисту з метою
з'ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення,
пом'якшують чи виключають кримінальну відповідальність
підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати
їм необхідну юридичну допомогу.
З моменту допуску до участі у справі захисник має право:
1) до першого допиту підозрюваного чи обвинуваченого мати з
ним конфіденційне побачення, а після першого допиту - такі ж
побачення без обмеження їх кількості та тривалості;
2) мати побачення з засудженим чи з особою, до якої
застосовано примусові заходи медичного чи виховного характеру;
3) ознайомлюватися з матеріалами, якими обгрунтовується
затримання підозрюваного чи обрання запобіжного заходу або
пред'явлення обвинувачення, а після закінчення досудового слідства
- з усіма матеріалами справи;
4) бути присутнім на допитах підозрюваного, обвинуваченого та
при виконанні інших слідчих дій, виконуваних з їх участю або за їх
клопотанням чи клопотанням самого захисника, а при виконанні інших
слідчих дій - з дозволу дізнавача, слідчого;
5) застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих
слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні
з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, чи
слідчого, а у суді, якщо справа розглядається у відкритому
судовому засіданні, - з дозволу судді чи суду;
6) брати участь в судових засіданнях;
7) ставити в судовому засіданні питання підсудним,
потерпілому, свідкам, експерту, спеціалісту, позивачу і
відповідачу, брати участь у дослідженні інших доказів;
8) подавати докази, заявляти клопотання і відводи,
висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших
учасників судового розгляду, оскаржувати дії і рішення особи, яка
провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду;
9) виступати в судових дебатах;
10) знайомитися з протоколом судового засідання та подавати
на нього зауваження;
11) знати про принесені в справі подання прокурора, апеляції,
подавати на них заперечення;
12) брати участь в засіданнях суду при апеляційному розгляді
справи;
13) збирати відомості про факти, що можуть використовуватися
як докази в справі, в тому числі запитувати і одержувати документи
чи їх копії від громадян та юридичних осіб, знайомитися на
підприємствах, в установах, організаціях, об'єднаннях громадян з
необхідними документами, крім тих, таємниця яких охороняється
законом, одержувати письмові висновки фахівців з питань, що
вимагають спеціальних знань, опитувати громадян.
Захисник зобов'язаний з'являтися для участі у виконанні
процесуальних дій, в яких його участь є обов'язковою. У разі
неможливості з'явитися у призначений строк, захисник зобов'язаний
заздалегідь повідомити про це та про причини неможливості явки
дізнавачу, слідчому, прокурору, суду.
У разі неявки захисника, слідча дія, участь в якій захисника
не є обов'язковою, виконується без нього.
Захисник не вправі розголошувати дані, які стали йому відомі
у зв'язку з виконанням його обов'язків.
Захисник зобов'язаний не перешкоджати встановленню істини в
справі шляхом вчинення дій, спрямованих на те, щоб схилити свідка
чи потерпілого до відмови від показань або до дачі завідомо
неправдивих показань, схилити експерта до відмови від дачі
висновку чи дачі завідомо неправдивого висновку, іншим чином
сфальсифікувати докази у справі або затягнути розслідування чи
судовий розгляд справи. Він також повинен дотримуватися
встановленого порядку при розслідуванні та судовому розгляді
справи.
Після допуску до участі в справі захисник - адвокат вправі
відмовитися від виконання своїх обов'язків лише у випадках:
1) коли є обставини, які згідно зі статтею 61 цього Кодексу
виключають його участь у справі;
2) коли він свою відмову мотивує недостатніми знаннями чи
некомпетентністю.
Документи, пов'язані з виконанням захисником його обов'язків
при участі в справі не підлягають огляду, розголошенню чи
вилученню дізнавачем, слідчим, прокурором чи судом без його
згоди.
У разі участі захисника, запрошеного свідком для надання
йому правової допомоги під час допиту чи проведення інших слідчих
дій за його участю, він має право бути присутнім під час їх
проведення; надавати в присутності слідчого консультації свідку,
якщо фактичні обставини у справі можуть бути використані для
кримінального переслідування особисто самого свідка або членів
його сім'ї чи близьких родичів; ставити з дозволу слідчого
запитання, що підлягають занесенню до протоколу, для уточнення і
доповнення його відповідей; заперечувати проти незаконних дій
слідчого щодо порядку проведення ним допиту чи інших слідчих дій з
посиланням на норму закону, яка порушується, що підлягає занесенню
до відповідного протоколу; оскаржувати дії слідчого в порядку,
встановленому цим Кодексом, у разі якщо з характеру і змісту
питань випливає, що свідок має допитуватися як підозрюваний.
{ Стаття 48 в редакції Закону N 3780-XII ( 3780-12 ) від 23.12.93;
із змінами, внесеними згідно із Законом N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000, в редакції Закону N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001; із змінами, внесеними
згідно із Законом N 2395-VI ( 2395-17 ) від 01.07.2010 }
Стаття 49. Потерпілий
Потерпілим визнається особа, якій злочином заподіяно
моральну, фізичну або майнову шкоду. Про визнання громадянина потерпілим чи про відмову в цьому
особа, яка провадить дізнання, слідчий і суддя виносять постанову,
а суд — ухвалу. Громадянин, визнаний потерпілим від злочину, вправі давати
показання у справі. Потерпілий і його представник мають право:
подавати докази; заявляти клопотання; знайомитися з усіма
матеріалами справи з моменту закінчення досудового слідства, а у
справах, в яких досудове слідство не провадилося, — після
призначення справи до судового розгляду; брати участь у судовому
розгляді; заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка
провадить дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати
скарги на вирок або ухвали суду і постанови народного судді, а за
наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. У випадках, визначених цим Кодексом, потерпілий має право
під час судового розгляду особисто або через свого представника
підтримувати обвинувачення. Потерпілий може брати участь у судових
дебатах. У справах про злочини, внаслідок яких сталася смерть
потерпілого, права, передбачені цією статтею, мають його близькі
родичі. ( Стаття 49 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )
Стаття 50. Цивільний позивач
Цивільним позивачем визнається громадянин, підприємство,
установа чи організація, які зазнали матеріальної шкоди від
злочину і пред'явили вимогу про відшкодування збитків відповідно
до статті 28 цього Кодексу. Про визнання цивільним позивачем чи
про відмову в цьому особа, яка провадить дізнання, слідчий, суддя
виносять постанову, а суд — ухвалу. Цивільний позивач або його представник мають право: подавати
докази; заявляти клопотання; брати участь у судовому розгляді;
просити орган дізнання, слідчого і суд про вжиття заходів до
забезпечення заявленого ними позову; підтримувати цивільний позов;
ознайомлюватися з матеріалами справи з моменту закінчення
досудового слідства, а у справах, в яких досудове слідство не
провадилось, — після призначення справи до судового розгляду;
заявляти відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить
дізнання, слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на
вирок або ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову,
а за наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. Цивільний позивач зобов'язаний на вимогу органу дізнання,
слідчого, прокурора і суду пред'являти всі необхідні документи,
зв'язані з заявленим позовом. ( Стаття 50 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )
Стаття 51. Цивільний відповідач
Як цивільних відповідачів може бути притягнуто батьків,
опікунів, піклувальників або інших осіб, а також підприємства,
установи та організації, які в силу закону несуть матеріальну
відповідальність за шкоду, завдану злочинними діями
обвинуваченого. Про притягнення як цивільного відповідача особа,
яка провадить дізнання, слідчий, суддя виносять постанову, а суд —
ухвалу. Цивільний відповідач або його представник має право:
заперечувати проти пред'явленого позову; давати пояснення по суті
пред'явленого позову; подавати докази; заявляти клопотання;
ознайомлюватися з матеріалами справи, що стосуються цивільного
позову, з моменту закінчення досудового слідства, а у справах, в
яких досудове слідство не провадилося, — після призначення справи
до судового розгляду; брати участь у судовому розгляді; заявляти
відводи; подавати скарги на дії особи, яка провадить дізнання,
слідчого, прокурора і суду, а також подавати скарги на вирок і
ухвали суду в частині, що стосується цивільного позову, а за
наявності відповідних підстав - на забезпечення безпеки. ( Стаття 51 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 1381-XIV ( 1381-14 ) від
13.01.2000, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває
чинності з 29.06.2001 )
Стаття 52. Представники потерпілого, цивільного позивача і
цивільного відповідача
Представниками потерпілого, цивільного позивача і цивільного
відповідача можуть бути адвокати, близькі родичі, законні
представники, а також інші особи за постановою особи, яка
провадить дізнання, слідчого, судді або за ухвалою суду. Коли цивільним позивачем або цивільним відповідачем є
підприємство, установа чи організація, то представниками їх
інтересів можуть бути спеціально уповноважені ними на те особи. Зазначені в цій статті представники користуються
процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
Стаття 52-1. Забезпечення безпеки осіб, які беруть участь
у кримінальному судочинстві
Особи, які беруть участь у кримінальному судочинстві, у разі
наявності реальної загрози їх життю, здоров'ю, житлу чи майну
мають право на забезпечення безпеки. Право на забезпечення безпеки за наявності відповідних
підстав мають: 1) особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин
або в іншій формі брала участь у виявленні, запобіганні,
припиненні і розкритті злочину чи сприяла цьому; 2) потерпілий або його представник у кримінальній справі; 3) підозрюваний, обвинувачений, захисники і законні
представники; 4) цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники
у справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; 5) свідок; 6) експерт, спеціаліст, перекладач і понятий; 7) члени сімей та близькі родичі осіб, перелічених у пунктах
1-6 цієї статті, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій
щодо них робляться спроби вплинути на учасників кримінального
судочинства. Орган дізнання, слідчий, прокурор або суд, одержавши заяву чи
повідомлення про загрозу безпеці особи, зазначеної у частині
другій цієї статті, зобов'язані перевірити цю заяву (повідомлення)
і в строк не більше ніж три доби, а у невідкладних випадках -
негайно прийняти рішення про застосування або відмову в
застосуванні заходів безпеки. Відповідно до свого рішення вони
приймають мотивовану постанову чи ухвалу і передають її для
виконання органу, на який покладено здійснення заходів безпеки. Ця
постанова чи ухвала є обов'язковою для виконання зазначеними
органами. Орган, якому доручено здійснювати заходи безпеки, встановлює
перелік необхідних заходів і способів їх реалізації, керуючись при
цьому конкретними обставинами і необхідністю усунення існуючої
загрози. Про заходи безпеки, умови їх здійснення та правила
користування майном або документами, виданими з метою забезпечення
безпеки, повідомляється особа, взята під захист. У разі наявності в заяві (повідомленні) про загрозу безпеці
особи, зазначеної у частині другій цієї статті, відомостей про
злочин орган дізнання, слідчий, прокурор, суд або суддя в порядку,
передбаченому статтями 94, 98 і 99 цього Кодексу ( 1002-05 ),
приймає рішення про порушення чи відмову в порушенні кримінальної
справи або про передачу заяви (повідомлення) за належністю. Про прийняте рішення заявнику негайно надсилається
повідомлення. Орган, який здійснює заходи безпеки, письмово інформує орган
дізнання, слідчого, прокурора, суд або суддю, у провадженні якого
перебуває кримінальна справа, про вжиті заходи та їх результати.
( Кодекс доповнено статтею 52-1 згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 52-2. Права і обов'язки осіб, щодо яких здійснюються
заходи безпеки
Особи, взяті під захист, мають право:
1) подавати клопотання про вжиття заходів безпеки або про їх
скасування; 2) знати про застосування щодо них конкретних заходів
безпеки; 3) вимагати від органу дізнання, слідчого, прокурора, суду
застосування додаткових заходів безпеки або скасування
здійснюваних заходів; 4) оскаржити незаконні рішення чи дії органів, які
забезпечують безпеку, до відповідного органу вищого рівня,
прокурора або суду.
Особи, взяті під захист, зобов'язані:
1) виконувати умови здійснення заходів безпеки і законні
вимоги органів, які здійснюють заходи безпеки; 2) негайно інформувати зазначені органи про кожний випадок
погрози або протиправних дій щодо них; 3) поводитися з майном та документами, виданими їм у
тимчасове користування органом, який забезпечує безпеку, згідно з
установленими законодавством правилами. ( Кодекс доповнено статтею 52-2 згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 52-3. Нерозголошення відомостей про особу,
щодо якої здійснюються заходи безпеки
Нерозголошення відомостей про особу, взяту під захист, може
забезпечуватися шляхом обмеження відомостей про неї в матеріалах
перевірки (заявах, поясненнях тощо), а також протоколах слідчих
дій та судових засідань. Орган дізнання, слідчий, прокурор, суд
(суддя), прийнявши рішення про застосування заходів безпеки,
виносить мотивовану постанову, ухвалу про заміну прізвища, імені,
по батькові особи, взятої під захист, на псевдонім. Надалі у
процесуальних документах зазначається лише псевдонім, а справжні
прізвище, ім'я, по батькові (рік, місяць і місце народження,
сімейний стан, місце роботи, рід занять або посада, місце
проживання та інші анкетні дані, що містять інформацію про особу,
яка перебуває під захистом) вказуються лише у постанові (ухвалі)
про заміну анкетних даних. Ця постанова (ухвала) до матеріалів
справи не додається, а зберігається окремо в органі, у провадженні
якого перебуває кримінальна справа. У разі заміни прізвища особи,
взятої під захист, на псевдонім з матеріалів справи вилучаються
протоколи слідчих дій та інші документи, в яких зазначено
достовірні відомості про цю особу, і зберігаються окремо, а до
матеріалів справи додаються копії цих документів із заміною
справжнього прізвища на псевдонім. Відомості про заходи безпеки та осіб, взятих під захист, є
інформацією з обмеженим доступом. На документи, що містять таку
інформацію, не поширюються правила, передбачені частиною другою
статті 48, статтями 217-219 і 255 цього Кодексу ( 1003-05 ). ( Кодекс доповнено статтею 52-3 згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000, із змінами, внесеними згідно із
Законом N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з
29.06.2001 )
Стаття 52-4. Порядок скасування заходів безпеки
Заходи безпеки можуть бути скасовані на підставі закінчення
строку конкретного заходу безпеки; усунення загрози життю,
здоров'ю, житлу і майну осіб, взятих під захист; систематичного
невиконання особою, взятою під захист, законних вимог органів, що
здійснюють заходи безпеки, якщо ця особа письмово була попереджена
про можливість такого скасування. Приводом для скасування заходів забезпечення безпеки
учасників кримінального судочинства, членів їх сімей та близьких
родичів може бути: заява учасника кримінального судочинства, члена
його сім'ї або близького родича, щодо якого були застосовані
заходи безпеки; отримання достовірної інформації про усунення
загрози життю, здоров'ю, житлу і майну зазначених осіб. За наявності підстав для скасування заходів забезпечення
безпеки органом дізнання, слідчим, прокурором, судом (суддею)
виноситься мотивована постанова чи ухвала про їх скасування. Рішення про скасування заходів безпеки письмово протягом доби
доводиться до відома особи, щодо якої були застосовані ці заходи.
( Кодекс доповнено статтею 52-4 згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000 )
Стаття 52-5. Оскарження рішень про відмову в застосуванні
заходів безпеки або про їх скасування
Постанова органу дізнання або слідчого про відмову в
застосуванні заходів безпеки або про їх скасування може бути
оскаржена до відповідного прокурора або місцевого суду за місцем
розслідування справи.
Суддя негайно розглядає скаргу і матеріали справи, при
необхідності вислуховує особу, яка провадить дізнання, слідчого,
вислуховує думку прокурора, після чого в залежності від підстав
для прийняття такого рішення виносить постанову про застосування
заходів безпеки або про їх скасування чи про відмову в цьому.
На постанову судді про відмову в задоволенні скарги протягом
трьох діб з дня її винесення може бути подана апеляція до
апеляційного суду. ( Кодекс доповнено статтею 52-5 згідно із Законом N 1381-XIV
( 1381-14 ) від 13.01.2000, в редакції Закону N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )
Стаття 53. Обов'язок роз'яснення і забезпечення прав
особам, які беруть участь у справі
Суд, прокурор, слідчий і особа, яка провадить дізнання,
зобов'язані роз'яснити особам, що беруть участь у справі, їх права
і забезпечити можливість здійснення цих прав.
Стаття 53-1. Обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора
і суду щодо вжиття заходів до відшкодування
шкоди, заподіяної громадянинові незаконними
діями
У разі закриття кримінальної справи за відсутністю події
злочину, відсутністю в діянні складу злочину або за недоведеністю
участі особи у вчиненні злочину, а також у разі постановлення
виправдувального вироку орган дізнання, слідчий, прокурор і суд
зобов'язані роз'яснити особі порядок поновлення її порушених прав
і вжити необхідних заходів до відшкодування шкоди, завданої особі
внаслідок незаконних засудження, притягнення як обвинуваченого,
затримання, застосування запобіжного заходу та у разі незаконного
продовження виконання призначеного покарання у випадках, коли
кримінальний закон, який усуває караність діяння, набрав чинності. Підстави і порядок відшкодування шкоди визначаються
законодавством України. ( Кодекс доповнено статтею 53-1 згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, із змінами, внесеними згідно із Законом
N 2547-XII ( 2547-12 ) від 07.07.92 )
Стаття 53-2. Обов'язок органу дізнання, слідчого, прокурора
і суду під час виборчого процесу
Під час виборчого процесу орган дізнання, слідчий, прокурор і
суд можуть проводити будь-які дії (дізнання, досудове слідство)
щодо виборчих комісій, окремих членів виборчих комісій, щодо
приміщень, виборчої документації, технічного обладнання, виключно
за умови порушення у встановленому порядку кримінальної справи та
надання відповідних підтверджуючих це документів. { Кодекс доповнено статтею 53-2 згідно з із Законом N 1616-VI
( 1616-17 ) від 21.08.2009 }

Г л а в а 4
ОБСТАВИНИ, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ МОЖЛИВІСТЬ УЧАСТІ
В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ
Стаття 54. Обставини, що виключають участь судді в розгляді
справи
Суддя не може брати участі в розгляді кримінальної справи: 1) якщо він є потерпілим, цивільним позивачем, цивільним
відповідачем або родичем кого-небудь з них, а також родичем
слідчого, особи, яка провадила дізнання, обвинувача або
обвинуваченого; 2) якщо він брав участь у даній справі як свідок, експерт,
спеціаліст, перекладач, особа, яка провадила дізнання, слідчий,
обвинувач, захисник або представник інтересів потерпілого,
цивільного позивача або цивільного відповідача; 2-1) якщо він під час досудового розслідування справи
вирішував питання щодо проведення обшуку, виїмки, огляду, обрання,
зміни чи скасування запобіжних заходів, продовження строків
тримання під вартою, або розглядав скарги на затримання чи на
постанови про відмову в порушенні кримінальної справи або закриття
справи; 2-2) якщо він під час досудового розслідування справи
розглядав питання про усунення захисника в порядку, передбаченому
статтею 61-1 цього Кодексу; 3) якщо він особисто або його родичі заінтересовані в
результатах справи; 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів в
об'єктивності судді; 5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду
справи, встановленого частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу.
У складі суду, що розглядає кримінальну справу, не можуть
бути особи, які є родичами між собою. { Стаття 54 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, Законами N 2857-XII ( 2857-12 ) від
15.12.92, N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності
з 29.06.2001, N 2453-VI ( 2453-17 ) від 07.07.2010 - зміни щодо
запровадження автоматизованої системи документообігу в судах
вводяться в дію з 1 січня 2011 року, а щодо здійснення
повноважень Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого
суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вводяться в
дію після початку діяльності Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010
року; із змінами, внесеними згідно із Законом N 3388-VI
( 3388-17 ) від 19.05.2011 }
Стаття 55. Недопустимість повторної участі судді у розгляді
справи
Суддя, який брав участь у розгляді кримінальної справи в суді
першої інстанції, не може брати участі в розгляді цієї справи в
апеляційному чи касаційному порядку, а так само брати участь в
новому розгляді справи в суді першої інстанції в разі скасування
вироку або ухвали про закриття справи, поставлених з його участю. Суддя, який брав участь у розгляді справи в апеляційному
порядку, не може брати участі в розгляді цієї справи в суді першої
інстанції або в касаційному порядку, а так само в новому розгляді
справи в касаційній інстанції після скасування ухвали,
постановленої з його участю. Суддя, який брав участь у розгляді справи в касаційному
порядку, не може брати участі в розгляді тієї ж справи в суді
першої інстанції і в апеляційному порядку, а так само в повторному
розгляді справи в касаційному порядку, якщо постанову (ухвалу),
винесену з його участю, скасовано. Суддя, який брав участь у розгляді справи, не може брати
участі в перегляді цієї справи за нововиявленими обставинами та
перегляді справи Верховним Судом України. { Стаття 55 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законами N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001, N 2453-VI ( 2453-17 )
від 07.07.2010 - зміни щодо здійснення повноважень Верховного Суду
України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ вводяться в дію після початку
діяльності Вищого спеціалізованого суду України з розгляду
цивільних і кримінальних справ - з 1 листопада 2010 року }
Стаття 56. Відвід судді
За наявності обставин, передбачених статтями 54 і 55 цього
Кодексу, суддя зобов'язаний заявити самовідвід. На цих же
підставах відвід судді може бути заявлений прокурором, підсудним,
захисником, а також потерпілим і його представником, цивільним
позивачем і цивільним відповідачем або їх представниками.
Заяви про відвід подаються до початку судового слідства.
Пізніша заява про відвід допускається у випадках, коли підстава
для відводу стала відома після початку судового слідства. { Стаття 56 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84, із Законами N 2533-III ( 2533-14 ) від
21.06.2001, N 3388-VI ( 3388-17 ) від 19.05.2011 }
Стаття 57. Порядок вирішення заявленого відводу
У разі заявлення відводу судді суд повинен вислухати особу,
якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також
думку учасників судового розгляду.
Заява про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду,
що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому
складу суду вирішується простою більшістю голосів.
У разі задоволення заяви про відвід судді, який розглядає
справу одноособово, справа розглядається в тому самому суді іншим
суддею, який визначається у порядку, встановленому частиною
третьою статті 16-2 цього Кодексу.
У разі задоволення заяви про відвід комусь із суддів або
всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів,
справа розглядається в тому самому суді тим самим кількісним
складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим
складом суддів, який визначається у порядку, встановленому
частиною третьою статті 16-2 цього Кодексу.
Якщо після задоволення відводів (самовідводів) або за
наявності підстав, зазначених у статті 55 цього Кодексу, неможливо
утворити новий склад суду для розгляду справи, суд вирішує питання
про передачу справи до іншого суду в порядку, встановленому цим
Кодексом.

{ Частину шосту статті 57 виключено на підставі Закону
N 3388-VI ( 3388-17 ) від 19.05.2011 }
{ Стаття 57 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 4018-XII ( 4018-12 ) від 24.02.94;
текст статті 57 в редакції Закону N 2453-VI ( 2453-17 ) від
07.07.2010 - зміни щодо запровадження автоматизованої системи
документообігу в судах вводяться в дію з 1 січня 2011 року, а
щодо здійснення повноважень Верховного Суду України та Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ вводяться в дію після початку діяльності Вищого
спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних
справ - з 1 листопада 2010 року; із змінами, внесеними згідно із
Законом N 3388-VI ( 3388-17 ) від 19.05.2011 }
Стаття 58. Відвід прокурора
Правила, передбачені статтями 54 і 56 цього Кодексу,
стосуються прокурора. Проте коли прокурор брав участь у проведенні
досудового слідства в справі, у розгляді справи в суді першої
інстанції в апеляційному чи касаційному порядку, то ці обставини
не можуть бути підставою для відводу. Питання про відвід прокурора на досудовому слідстві вирішує
вищестоящий прокурор, а в суді — суд, який розглядає справу,
відповідно до правил, передбачених частинами 1 і 2 статті 57 цього
Кодексу. Якщо справа розглядається суддею одноособово, він
одноособово вирішує питання про відвід прокурора. ( Стаття 58 із змінами, внесеними згідно із Законами N 2464-XII
( 2464-12 ) від 17.06.92, N 2857-XII ( 2857-12 ) від 15.12.92,
N 2533-III ( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з
29.06.2001 )

( Статтю 59 виключено на підставі Закону N 2533-III
( 2533-14 ) від 21.06.2001 - набуває чинності з 29.06.2001 )

Стаття 60. Відвід слідчого і особи, яка провадить дізнання
Слідчий і особа, яка провадить дізнання, підлягають відводу: 1) коли вони є потерпілими, свідками, цивільними позивачами,
цивільними відповідачами або родичами кого-небудь з них, а також
родичами обвинуваченого; 2) коли вони брали участь у справі як експерти, спеціалісти,
перекладачі, захисники або представники інтересів потерпілого,
цивільного позивача або цивільного відповідача; 3) коли вони або їх родичі заінтересовані в результатах
справи; 4) при наявності інших обставин, які викликають сумнів у їх
об'єктивності. При наявності зазначених підстав слідчий і особа, яка
провадить дізнання, повинні заявити самовідвід, не чекаючи заяви
про відвід. За цими підставами відвід слідчому і особі, яка
провадить дізнання, може бути заявлений обвинуваченим, потерпілим
і його представником, цивільним позивачем, цивільним відповідачем
або їх представниками, а слідчому — і захисником. Заява про відвід або самовідвід слідчого і особи, яка
провадить дізнання, подається прокуророві, який розглядає і
вирішує її протягом двадцяти чотирьох годин. ( Стаття 60 із змінами, внесеними згідно з Указом ПВР N 6834-X
( 6834-10 ) від 16.04.84 )
Стаття 61. Обставини, що виключають участь у справі
захисника
Захисником не може бути особа:
1) яка брала участь у даній справі як дізнавач, слідчий,
прокурор, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст,
перекладач, понятий, представник потерпілого, цивільного позивача,
цивільного відповідача;



вгору