Про охорону земель
Верховна Рада України; Закон від 19.06.2003962-IV

Про охорону земель (Текст резюме від 19.06.2003)


Закон України

Про охорону земель

Дата набуття чинності
29 липня 2003 року

Закон визначає правові, економічні та соціальні основи охорони земель з метою забезпечення їх раціонального використання, відтворення та підвищення родючості ґрунтів, інших корисних властивостей землі, збереження екологічних функцій ґрунтового покриву та охорони довкілля.

Охорона земель - система правових, організаційних, економічних, технологічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського призначення для несільськогосподарських потреб їх захист від шкідливого антропогенного впливу. 

Об'єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Законом визначено перелік установ, з визначенням кола їх повноважень, які здійснюють регулювання в галузі охорони земель. До такої категорії установ віднесено: Верховна Рада України, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Кабінет Міністрів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, а також спеціально уповноважені центральні органи виконавчої влади.

Державний контроль за використанням та охороною земель здійснює центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів. Самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради. Громадський контроль за використанням та охороною земель здійснюють громадські інспектори, які призначаються відповідними органами місцевого самоврядування і діють на підставі положення, затвердженого центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Держава здійснює економічне стимулювання заходів щодо охорони та використання земель і підвищення родючості ґрунтів землевласниками та землекористувачами. Компенсація витрат, понесених землевласниками та землекористувачами на покращення екологічного стану земель та підвищення родючості ґрунтів, провадиться за рахунок коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів відповідно до загальнодержавних і регіональних програм охорони земель.

Стандартизація і нормування в галузі охорони земель полягають у забезпеченні екологічної та санітарно-гігієнічної безпеки громадян шляхом визначення вимог щодо якості земель, родючості ґрунтів і допустимого антропогенного навантаження та господарського освоєння земель.

У галузі охорони земель та відтворення родючості ґрунтів встановлюються такі нормативи:
1. гранично допустимого забруднення ґрунтів:
- у ґрунтах хімічних речовин, залишкових кількостей пестицидів і агрохімікатів, важких металів тощо;
- максимально допустимі рівні забруднення ґрунтів радіоактивними речовинами;
2. якісного стану ґрунтів - визначають рівень забруднення, оптимальний вміст поживних речовин, фізико-хімічні властивості;
3. оптимального співвідношення земельних угідь:
- оптимальне співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного, оздоровчого, історико-культурного, рекреаційного призначення, а також земель лісового та водного фондів;
- оптимальне співвідношення ріллі та багаторічних насаджень, сіножатей, пасовищ, а також земель під полезахисними лісосмугами в агро ландшафтах;
4. показників деградації земель та ґрунтів установлюються для кожної категорії земель з метою запобігання погіршенню їх стану і використовуються для здійснення контролю за використанням та охороною земель.

Законом висвітлені питання охорони земель при:
- здійсненні господарської діяльності на землях сільськогосподарського призначення;
- здійсненні заходів щодо охорони родючості ґрунтів;
- здійсненні меліорації;
- використанні осадів стічних вод;
- застосуванні пестицидів і агрохімікатів;
- веденні лісового господарства;
- веденні водного господарства;
- використанні водного фонду, наданого для рибогосподарських цілей;
- спорудженні та експлуатації лінійних інженерних споруд;
- здійсненні діяльності пов'язаної із здійсненням забруднення земельних ділянок;
- застосуванні нових технічних засобів і технологій;
- інше.

Фінансування заходів щодо охорони земель і ґрунтів здійснюється за рахунок Державного бюджету України, місцевих бюджетів, у тому числі коштів, що надходять у порядку відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, від плати за землю, а також коштів землевласників і землекористувачів та інших джерел, не заборонених законом.

За рахунок коштів землевласників і землекористувачів здійснюються:
- організаційно-господарські, організаційні та технологічні протиерозійні заходи на їх земельних ділянках;
- заходи щодо охорони земель, збереження і підвищення родючості ґрунтів;
- проведення підготовчих робіт та складання проектів консервації земель;
- заходи щодо відновлення стану еродованих, деградованих і порушених з їх вини земель та органічно поєднаних з ними інших природних ресурсів і об'єктів довкілля, запобігання заростанню сільськогосподарських угідь бур'янами, чагарниками і дрібноліссям.