Закон України

“Про державну таємницю”

Дата набуття чинності:
10 березня 1994 року

Закон України “Про державну таємницю” Законом України від 21 вересня 1999 року N 1079-XIV було викладено у новій редакції.

Закон України “Про державну таємницю”, в подальшому - Закон, регулює суспільні відносини, пов'язані з віднесенням інформації до державної таємниці, засекречуванням, розсекреченням її матеріальних носіїв, та охороною державної таємниці з метою захисту національної безпеки України.

Дія цього Закону поширюється на органи законодавчої, виконавчої та судової влади, органи прокуратури України, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації усіх форм власності, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, громадян України, іноземців та осіб без громадянства, яким у встановленому порядку наданий доступ до державної таємниці.

Спеціально уповноваженим органом державної влади у сфері забезпечення охорони державної таємниці - є Служба безпеки України. В органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, що провадять діяльність, пов'язану з державною таємницею, створюються, на правах окремих структурних підрозділів, режимно-секретні органи. Їх функція - розроблення та здійснення заходів щодо забезпечення режиму секретності інформації.

Секретна інформація може належати суб'єктам з різною формою власності. Власник секретної інформації здійснює своє право власності з урахуванням обмежень, установлених в інтересах національної безпеки України. Якщо власник секретної інформації порушує порядок її використання чи зберігання, то за рішенням суду ця інформація або її матеріальні носії, можуть бути передані у власність держави, за умови попереднього і повного відшкодування власникові їх вартості.

Закон містить перелік видів інформації яка є секретною, та встановлює порядок надання даній інформації статусу секретної. Статус секретності інформації діє певний строк. Так він не може перевищувати для інформації із ступенем секретності "особливої важливості" - 30 років, для інформації "цілком таємно" - 10 років, а для інформації "таємно" - 5 років. Після завершення вищезазначених строків, уповноважений орган має право зняти з інформації ступінь секретної, змінити ступінь секретності, або продовжити його на новий строк.

Єдині вимоги до виготовлення, обліку, користування, зберігання, схоронності, передачі та транспортування матеріальних носіїв секретної інформації встановлює Кабінет Міністрів України.

Дієздатним громадянам України надається допуск для ознайомлення з документами, що містять секретну інформацію лише у випадках коли цього вимагають умовами її праці, виробничої, наукової чи науково-дослідної діяльності або навчання. Рішення про надання доступу до конкретної секретної інформації та її матеріальних носіїв приймають у формі наказу або письмового розпорядження керівник того органу, в якому виконується робота, пов'язані з державною таємницею, або зберігаються матеріальні носії секретної інформації.

Громадянин, якому було надано допуск до державної таємниці може бути обмежений у праві виїзду на постійне місце проживання в іноземну державу на строк що не перевищує п'ять років з часу припинення діяльності, пов'язаної з державною таємницею.

Посадові особи та громадяни України, винні у порушенні законодавства про державну таємницю, несуть дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом України.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!


вгору