Лісовий кодекс України
Верховна Рада України; Кодекс України, Закон, Кодекс від 21.01.19943852-XII

Лісовий кодекс України (Текст резюме від 29.03.2006)


Лісовий кодекс України

Дата набуття чинності:
13 квітня 1994 року

Законом України „Про внесення змін до Лісового кодексу України” № 3404-IV від 8 лютого 2006 року Лісовий кодекс України викладено у новій редакції. Нова редакція Лісового кодексу України набула чинність 29 березня 2006 року.

Згідно Кодексу ліс – це тип природних комплексів, у якому поєднуються переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними ґрунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Лісові відносини – це суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

До лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі, захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара. До лісового фонду не належать:
  • зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів;
  • окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Ліси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб’єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи. Суб’єктами права приватної власності на ліси є громадяни та юридичні особи України.

Право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.

Статті 26 – 33 Кодексу встановлюють повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування у сфері лісових відносин.

Ліси України за екологічним і соціально-економічним значенням та залежно від основних виконуваних ними функцій поділяються на такі категорії:
  • захисні ліси;
  • рекреаційно-оздоровчі ліси;
  • ліси природоохоронного, наукового, історико-культурного призначення;
  • експлуатаційні ліси.

Кодекс передбачає ведення державного лісового кадастру. Державний лісовий кадастр на території України ведеться з метою ефективної організації охорони і захисту лісів, раціонального використання лісового фонду України, відтворення лісів, здійснення систематичного контролю за якісними і кількісними змінами лісів.

Моніторинг лісів – це система регулярного спостереження, оцінки і прогнозу динаміки кількісного і якісного стану лісів.

Главою 11 Кодексу передбачений порядок зміни цільового призначення земельних лісових ділянок, визначення місць будівництва об’єктів, що впливають на стан і відтворення лісів.

Порядок ведення лісового господарства визначений Розділом V.

Використання лісових ресурсів може здійснюватися в порядку загального і спеціального використання.

Громадяни мають право в лісах державної та комунальної власності, а також за згодою власника в лісах приватної власності вільно перебувати, безоплатно без видачі спеціального дозволу збирати для власного споживання дикорослі трав’яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, гриби.

У порядку спеціального використання можуть здійснюватися такі види використання лісових ресурсів:
  • заготівля деревини в порядку рубок головного користування;
  • заготівля другорядних лісових матеріалів;
  • побічні лісові користування;
  • використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей, потреб мисливського господарства, проведення науково-дослідних робіт.

Спеціальне використання лісових ресурсів на виділеній лісовій ділянці проводиться за спеціальним дозволом. Такий спеціальний дозвіл видається:
  • органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим;
  • територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства;
  • власники лісів;
  • постійні лісокористувачі.

Глава 16 Кодексу присвячена охороні та захисту лісів. Організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Власники лісів і постійні лісокористувачі зобов'язані розробляти та проводити в установлений строк комплекс протипожежних та інших заходів, спрямованих на збереження, охорону та захист лісів.

Охорону і захист лісів на території України здійснюють:
  • державна лісова охорона, що діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства, органу виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства та підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління;
  • лісова охорона інших постійних лісокористувачів і власників лісів.

Державна лісова охорона має статус правоохоронного органу. Повноваження посадових осіб державної лісової охорони визначенні статтею 91 Кодексу.
Згідно статті 93 Кодексу завданнями контролю за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів є:
  • забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
  • забезпечення додержання лісового законодавства органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та громадянами;
  • забезпечення додержання лісового законодавства власниками лісів, постійними і тимчасовими лісокористувачами;
  • запобігання порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів, своєчасне виявлення таких порушень і вжиття відповідних заходів щодо їх усунення.

Державний контроль за охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів здійснюють:
  • Кабінет Міністрів України;
  • центральний орган виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
  • центральний орган виконавчої влади з питань з питань лісового господарства;
  • органи виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим;
  • територіальні органи центральних органів виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища;
  • територіальні органи центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства;
  • інші центральні та місцеві органи виконавчої влади в межах повноважень, визначених законом.

Фінансування заходів з підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів, їх охорони, захисту і відтворення здійснюється за рахунок:
  • державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів державної власності;
  • місцевого бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства - щодо лісів комунальної власності;
  • власних коштів власників лісів - щодо лісів приватної власності.

Економічне стимулювання заходів щодо розширеного відтворення лісів, держава здійснює, зокрема, шляхом:
  • компенсації витрат власникам лісів і лісокористувачам при впровадженні ними заходів щодо розширеного відтворення лісів;
  • застосування прискореної амортизації основних фондів землеохоронного, лісоохоронного та природоохоронного призначення.

Особливості охорони, захисту, використання та відтворення лісів на окремих категоріях земель встановлені главою 20 Кодексу.

Спори з питань охорони, захисту, використання та відтворення лісів вирішуються:
  • органами місцевого самоврядування (спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у комунальній власності);
  • органами виконавчої влади з питань лісового господарства (спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у державній власності);
  • органами виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища (спори, пов'язані з охороною, захистом, використанням та відтворенням лісів, що перебувають у державній власності);
  • судами (спори з питань володіння, користування і розпоряджання лісами, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб).

У разі незгоди власників лісів і лісокористувачів з рішенням органів виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища чи органу місцевого самоврядування спір вирішується судом (стаття 103 Кодексу).

Згідно статті 105 Кодексу відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у:
  • незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників;
  • знищенні або пошкодженні лісу внаслідок підпалу або недбалого поводження з вогнем, порушенні інших вимог пожежної безпеки в лісах;
  • знищенні або пошкодженні лісу внаслідок його забруднення хімічними та радіоактивними речовинами, виробничими і побутовими відходами, стічними водами, іншими шкідливими речовинами, підтоплення, осушення та інших видів шкідливого впливу;
  • засміченні лісів побутовими і промисловими відходами;
  • порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів;
  • знищенні або пошкодженні лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розсадниках і на плантаціях, а також природного підросту та самосіву на землях, призначених для відновлення лісу;
  • порушенні правил зберігання, транспортування та застосування засобів захисту лісу, стимуляторів росту, мінеральних добрив та інших препаратів;
  • розкорчовуванні лісових ділянок і використанні їх не за призначенням, у тому числі для спорудження жилих будинків, виробничих та інших будівель і споруд без належного дозволу;
  • самовільній заготівлі сіна та випасанні худоби на лісових ділянках;
  • порушенні правил заготівлі лісової підстилки, лікарських рослин, дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід тощо;
  • заготівлі лісових ресурсів способами, що негативно впливають на стан і відтворення лісів;
  • порушенні порядку заготівлі та вивезення деревини, заготівлі живиці і використання інших лісових ресурсів;
  • невнесенні плати за використання лісових ресурсів у встановлені строки;
  • знищенні та пошкодженні відмежувальних знаків у лісах;
  • введенні в дію нових і реконструйованих підприємств, споруд та інших об'єктів, не забезпечених обладнанням, що запобігає негативному впливу на стан і відтворення лісів;
  • порушенні строків повернення лісових ділянок, що перебувають у тимчасовому користуванні, або невиконанні обов'язків щодо приведення їх у стан, придатний для використання за призначенням;
  • пошкодженні сіножатей, пасовищ і ріллі на землях лісогосподарського призначення;
  • знищенні або пошкодженні лісоосушувальних канав, дренажних систем і доріг на лісових ділянках;
  • невиконанні приписів державної лісової охорони та органів виконавчої влади, які здійснюють державний контроль за додержанням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Відповідно до статті 106 Кодексу самовільно зайняті земельні ділянки лісогосподарського призначення, інші земельні лісові ділянки підлягають поверненню за їх належністю без відшкодування витрат, понесених за час незаконного користування ними.

На підставі статті 108 Кодексу незаконно добута деревина та інші лісові ресурси підлягають вилученню. В разі неможливості вилучення незаконно добутої деревини та інших лісових ресурсів стягується їх вартість.



Довідка підготовлена Інститутом проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого
Всі права щодо наданої інформації, охороняються відповідно до законодавства України.
Посилання на Інститут проблем законодавства ім. Ярослава Мудрого є обов'язковим при використанні цих матеріалів.
тел/факс (380-44) 227-35-89, e-mail: ili@ili.kiev.ua