Кодекс адміністративного судочинства України

Дата набрання чинності:
1 вересня 2005 року

Кодекс  адміністративного  судочинства  України   визначає повноваження    адміністративних   судів   щодо   розгляду   справ адміністративної юрисдикції, порядок звернення до адміністративних судів і порядок здійснення адміністративного судочинства.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Кодексом передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи без діяльності суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема:
  • з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано;
  • обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень (вчинення дії);
  • добросовісно;
  • з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Правосуддя в адміністративних справах здійснюється адміністративними судами. Юрисдикція, яких поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність.

Адміністративне судочинство здійснюється державною мовою.

До компетенції адміністративних судів належать:
  • спори фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
  • спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її провадження, звільнення з публічної служби;
  • спори між суб’єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів;
  • спори за зверненням суб’єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом;
  • спори щодо правовідносин, пов’язаних з виробничим процесом чи процесом референдуму.

Компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи:
  • що віднесені до юрисдикції Конституційного Суду України;
  • що належать вирішувати в порядку кримінального судочинства;
  • про накладання адміністративних стягнень;
  • щодо відносин, які відповідно до закону, статуту (положення) об’єднання громадян віднесенні до його внутрішньої діяльності або виключної компетенції.

Місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:
  • адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган чи посадова особа місцевого самоврядування, посадова чи службова особа органу місцевого самоврядування, крім тих, які підсудні окружним  адміністративним судам;
  • усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи, у яких однією зі сторін є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, їх посадова чи службова особа, крім справ з приводу їхніх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки.

Кодекс передбачає, що Вищому адміністративному суду України як суду першої і останньої інстанції підсудні справи:
  • щодо встановлення Центральної виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму;
  • щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України.

Адміністративні справи вирішуються адміністративним судом за місцезнаходження відповідача. Однак з приводу оскарження правових актів індивідуальної дії, а також дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень, які стосуються інтересів конкретної особи, вирішуються адміністративними судами за місцем проживання (перебування, знаходження) позивача.  Адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади повноваження якого поширюється на всю територію України тощо вирішуються окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.

Кодекс встановлює інстанційну підсудність адміністративних справ:
  • місцеві адміністративні суди (місцеві загальні суди як адміністративні суди та окружні адміністративні суди), а також Вищий адміністративний суд України, згідно Кодексу, вирішують адміністративні справи як суди першої інстанції;
  • апеляційні адміністративні суди переглядають судові рішення місцевих адміністративних судів (місцевих загальних судів як адміністративних судів), які знаходяться у межах їхньої територіальної юрисдикції, в апеляційному порядку як суди апеляційної інстанції;
  • Вищий адміністративний суд України переглядає судові рішення місцевих та апеляційних адміністративних судів у касаційному порядку як суд касаційної інстанції. Згідно Кодексу (частиною 6 статті 177) Вищий адміністративний суд України переглядає в апеляційному порядку як суд апеляційної інстанції судові рішення окружного адміністративного суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ.
  • Верховний Суд України переглядає судові рішення адміністративних судів за винятковими обставинами.

Усі адміністративні справи в суді першої інстанції, крім випадків, встановлених Кодексом, розглядаються і вирішуються суддею одноособово (стаття 23 Кодексу). Адміністративні справи, предметом оскарження в яких є рішення, дії чи бездіяльності Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, Національного банку України, їхніх посадових чи службової особи, виборчої комісії (комісії з референдуму), члена цієї комісії розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів.

Також розглядаються і вирішуються в окружному адміністративному суді колегією у складі трьох суддів за клопотанням однієї зі сторін про колегіальний розгляд справи або з ініціативи судді в разі їх особливої складності.

Перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів. У касаційному порядку здійснюється колегією у складі не менше п’яти суддів.

Усі питання, що виникають при судовому розгляді адміністративної справи колегією суддів, вирішуються більшістю голосів в суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватись від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні головує останнім.

Суддя не може брати участь в розгляді адміністративної справи і відводитися:
  • якщо він брав участь у розгляді цієї справи або пов’язаної з нею справи як представник, секретар судового засідання, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач;
  • якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
  • якщо він є членом сім’ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка та ін.) сторони або інших осіб, які беруть усть у справі;
  • за наявності інших обставин, викликають сумнів у неупередженості судді.

У разі заявлення відводу (самовідводу) суд повинен вислухати особу, якій заявлено відвід, якщо вона бажає дати пояснення, а також думку осіб, які беруть участь у справі. Питання про відвід вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Заява про відвід кільком суддям або всьому складу суду вирішується простою більшістю голосів. Ухвала за наслідками розгляду питання про відвід (самовідвід) окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на постанову чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.

У разі Задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому адміністративному суді іншим суддею (стаття 32 Кодексу). У разі задоволення відводу (самовідводу) комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відповідного судді або іншими складом суддів.

Судові виклики і повідомлення передбачені главою 3 Кодексу. Вони здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Повістки про виклик в суд надсилаються особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення – особам, які беруть участь у справі, з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов’язковою. Повістка вручається під розписку, також вона може бути вручена безпосередньо в суді.

Главою 4 Кодексу передбачено фіксування адміністративного процесу. Суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Таке фіксування здійснює секретар судового засідання або за розпорядженням головуючого інший працівник апарату суду. Носій інформації, на який здійснювався технічний запис судового засідання (касета, дискета, ком пакт-диск тощо), є додатком до журналу судового засідання і після закінчення судового засідання приєднується до матеріалів справи.

Одночасно із технічними записом судового засідання секретарем судового засідання ведеться журнал судового засідання. Особи, які беруть участь у справі, мають право  ознайомитися із технічним записом і журналом судового засідання та протягом семи днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо їхнього неповноти або неправильності. Головуючий розглядає зауваження щодо технічного запису і журналу судового засідання, про що постановляє відповідну ухвалу.

Про вчинення окремої процесуальної дії поза залою судового засідання або під час виконання судового доручення секретарем судового засідання складається протокол. Після складання даного протоколу та ознайомлення з ним усіх присутніх осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів підписується секретарем судового засідання і суддею. Присутні особи, які беруть участь у справі, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі можуть подати свої зауваження, які додаються до протоколу. Цей протокол приєднується до адміністративної справи.

Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб’єкти владних повноважень. Відповідачем в адміністративній справі є суб’єкт владних повноважень.

Треті особи, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, можуть вступити у справу у будь-який час до закінчення судового розгляду, пред’явивши адміністративний позов до сторін. Задоволення адміністративного позову таких осіб має повністю або частково виключати задоволення вимог позивача до відповідача. У разі вступу третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги на предмет спору, розгляд адміністративної справи починається спочатку.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень, третіх осіб та інших представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи. До втрат, пов’язаних з розглядом справи, належать:
  • витрати на правову допомогу;
  • витрати сторін та їхніх представників, що пов’язані із прибуттям до суду;
  • витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведення судових експертиз;
  • витрати, пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчинення інших дій, необхідних для розгляду справи.

Адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду. Процесуальні строки – це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії (стаття 101 Кодексу).

Адміністративний позов подається до адміністративного суду у формі письмової заяви особисто позивачем або його представником. Позовна заява може бути надіслана до адміністративного суду поштою.

Суддя після одержання позовної зави з’ясовує, чи:
  • подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність;
  • має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником);
  • відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 Кодексу;
  • належить позовна заява розгляду в порядку адміністративного судочинства і чи підсудна позовна заява даному адміністративному суду;
  • немає інших підстав для повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі.

Питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує не пізніше наступного дня після надходження позовної заяви до адміністративного суду або закінчення строку, встановленого для усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення позовної заяви без руху. Про відкриття провадження у справі чи відмову у відкритті провадження у справі суддя постановляє ухвалу. В ухвалі про відкриття провадження у справі зазначаються:
  • найменування адміністративного суду, прізвище та ініціали судді, який відкрив провадження в адміністративній справі, номер справи;
  • ким і до кого пред'явлено адміністративний позов;
  • зміст позовних вимог;
  • дата, час і місце попереднього судового засідання, якщо суд вважає його проведення необхідним;
  • пропозиція відповідачу подати в зазначений строк письмові заперечення проти позову та докази, які у нього є;
  • яким складом суду розглядатиметься справа.

Суд до судового розгляду адміністративної справи вживає заходи для всебічного та об’єктивного розгляду і вирішення справи в одному судовому засіданні протягом розумного строку. З цією метою суд може:
  • прийняти рішення про витребування документів та інших матеріалів; навести необхідні довідки; провести огляд письмових та речових доказів на місці, якщо їх не можна доставити до суду; призначити експертизу, вирішити питання про необхідність залучення свідків, спеціаліста, перекладача;
  • прийняти рішення про обов'язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні, про залучення третіх осіб до справи;
  • викликати на судовий розгляд адміністративної справи свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів;
  • прийняти рішення про проведення попереднього судового засідання.

Особи, які беруть участь у справі, під час підготовчого провадження можуть знайомитися з матеріалами адміністративної справи, роботи з них виписки та копії. Суд може постановити ухвалу про обов’язковість особистої участі сторін чи третіх осіб у судовому засіданні. Викликати сторону чи третю особу для особистих пояснень можна і тоді, коли у судовому розгляді беруть участь їхні представники.

За наслідками підготовчого провадження суд постановляє ухвалу про:
  • залишення позовної заяви без розгляду;
  • зупинення провадження у справі;
  • закриття провадження у справі;
  • закінчення підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду.

Адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Судовий розгляд адміністративних справ здійснюється в судовому засіданні з викликом осіб, які беруть участь у справі, після закінчення підготовчого провадження. При розгляді справи судом першої інстанції головуючим у судовому засіданні є суддя, який здійснював підготовче провадження. Головуючий у судовому засіданні керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності та порядку вчинення процесуальних дій, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об’єктивного з’ясування обставин у справі, усуваючи із судового розгляду все, що не має значення для вирішення справи.

Суд відкладає розгляд справи в разі:
  • неприбуття у судове засідання сторони (сторін) або будь-якого з інших осіб про яких немає відомостей, що їм вручені повістки;
  • неприбуття в судове засідання позивача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
  • неприбуття в судове засідання відповідача, який не є суб’єктом владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності;
  • якщо суд визнав обов’язковою особисту участь особи, яка бере участь у справі, у судовому розгляді, а вона не прибула.

Неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, чи неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи. Проте за клопотанням сторони та з урахуванням обставин у справі су може відкласти її розгляд.

Положення Кодексу (стаття 155) передбачає випадки коли суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, зокрема, якщо:
  • позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності;
  • позовну заяву від імені позивача подано особою, яка не має повноважень на ведення справи;
  • у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав;
  • позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд за його відсутності;
  • надійшло клопотання позивача про відкладання позовної заяви.

Про залишення позовної заяви без розгляду суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про залишення позовної заяви без розгляду може бути оскаржена.

Суд  зупиняє провадження у справі в разі:
  • смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, а також ліквідації органу, злиття, приєднання, поділу, перетворення юридичної особи, які були стороною у справі, – до встановлення правонаступництва;
  • необхідності призначення або заміни законного представника сторони чи третьої особи – до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі;
  • звернення обох сторін з клопотанням про надання їм часу примирення – до закінчення строку, про який сторони завили у клопотанні.

Суд закриває провадження у справі:
  • якщо  справу не належить розгляду в порядку адміністративного судочинства;
  • якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом;
  • якщо сторони досягли примирення;
  • якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами;
  • у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Судові рішення, яким суд вирішує спір по суті, викладається у формі постанови. Судові рішення, яким суд зупиняє чи закриває провадження у справі, залишає позовну заяву буз розгляду або приймає рішення щодо інших процесуальних дій, клопотань, викладається у формі ухвали.

До особливостей провадження в окремих категоріях адміністративних справ, зокрема, належать такі справи:
  • щодо оскарження нормативно-правових актів;
  • щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності виборчих комісій, комісій з референдуму, членів цих комісій;
  • щодо уточнення списку виборців;
  • щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, підприємств, установ, організацій, їхніх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації, які порушують законодавство про вибори та референдум;
  • щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії (блоку місцевих організацій партій), їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб’єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб’єктів виборчого процесу;
  • щодо скасування реєстрації кандидата на пост Президента України;
  • про дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі невиконання ним вимог несумісності.

Судом апеляційної інстанції в адміністративних справах є апеляційний адміністративний суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться місцевий адміністративний суд, що ухвалив рішення.

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимог до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилаються особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  Заява про апеляційне оскарження  постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суд першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції може дослідити нові докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог Кодексу.

За наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право:
  • залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду – без змін;
  • змінити постанову суду;
  • скасувати її та прийняти нову постанову суду;
  • скасувати постанову суду і залишити позовну заяву буз розгляду або закрити провадження у справі;
  • визнати постанову суду нечинною і закрити провадження у справі;
  • скасувати постанову суду і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуально права. Після закінчення апеляційного провадження справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, який її розглянув.

Судом касаційної інстанції в адміністративних справах є Вищий адміністративний суд України.

Ухвали суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції можуть бути оскаржені в касаційному порядку, якщо вони перешкоджають подальшому провадженню у справі. Заперечення проти інших ухвал можуть бути включені до касаційної скарги на судове рішення, ухвалене за наслідками апеляційного провадження. Підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Кодексом передбачено, що касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції. Касаційна скарга на судові рішення подається протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складання постанови в повному обсязі – з дня складання постанови в повному обсязі. Касаційна скарга, подана після закінчення вищевказаного строку залишається без розгляду, якщо суд касаційної інстанції за заявою особи, яка подала касаційну скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється  ухвала.

Отримавши касаційну скаргу, суддя-доповідач у п’ятиденний строк вирішує питання про відкриття касаційного провадження, про що постановляє відповідну ухвалу, витребовує справу. Суддя-доповідач повертає касаційну скаргу, подану після закінчення строку касаційного оскарження, особі, яка її подала, якщо вона не порушує питання про поновлення цього строку.

Суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо:
  • справа не підлягає касаційному розгляду у порядку адміністративного судочинства;
  • справа не переглядалася в апеляційному порядку;
  • є ухвала про закриття касаційного провадження у зв'язку з відмовою цієї особи від касаційної скарги на це саме судове рішення;
  • є ухвала про відхилення касаційної скарги цієї особи або про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на це саме судове рішення.

Копія ухвали про повернення касаційної скарги або про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направляються особі, яка подавала касаційну скаргу, а касаційна скарга залишається у суді касаційної інстанції.

Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п’яти днів після складання доповіді суддею-доповідачем без повідомлення осіб, які беруть участь у справі. У попередньому судовому засіданні суддя-доповідач доповідає колегії суддів про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Справа призначається до розгляду у судовому засіданні, якщо хоч один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до розгляду у судовому засіданні постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду.

Після відкриття судового засідання і вирішення клопотань осіб, які беруть участь у справі, суддя-доповідач доповідає в необхідному обсязі зміст судових рішень, що оскаржуються, касаційної скарги та заперечень на неї.

Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої або апеляційної інстанції або прийняти нову постанову, якими суд касаційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги. Після закінчення касаційного провадження адміністративна справа не пізніш як у семиденний строк направляється до адміністративного суду першої інстанції, якщо інше не випливає із судового рішення суду касаційної інстанції.

Судом, який переглядає судові рішення за винятковими обставинами, є Верховний Суд України. Перегляд судових рішень за винятковими обставинами є різновидом касаційного провадження.

Судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України за винятковими обставинами, якщо вони оскаржені з мотивів:
  • неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права;
  • визнання судових рішень міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, такими, що порушують міжнародні зобов'язання України.

Скарга подається протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами. Скарга, подана після закінчення вищевказаного строку, залишається без розгляду, якщо Верховний Суд України за заявою особи, яка подала скаргу, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Скарга подається безпосередньо до Верховного Суду України з копіями скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. До скарги повинні бути додані копії судових рішень, які оскаржуються.

Верховний Суд України задовольняє скаргу в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права. Якщо Верховний Суд України встановить, що оскаржене судове рішення є незаконним, він скасовує його повністю або частково і направляє справу на новий розгляд до суду першої, апеляційної чи касаційної інстанції залежно від того, суд якої інстанції першим допустив порушення норми матеріального чи процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Верховний Суд України може також скасувати судові рішення судів апеляційної або касаційної інстанції і залишити в силі помилково скасовані судові рішення судів першої або апеляційної інстанції.
Якщо в разі виявлення неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права, Верховний Суд України встановить, що оскаржене судове рішення є законним, він відмовляє в задоволенні скарги і констатує порушення, яке допущено в іншому судовому рішенні суду касаційної інстанції, яке не було оскаржене.

Кодекс передбачає, що постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.

У разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов’язки щодо забезпечення виконання рішення. Судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.


Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору