Про інформацію
Верховна Рада України; Закон від 02.10.19922657-XII

Про інформацію (Текст резюме від 09.06.2004)


Закон України

“Про інформацію”

Дата набуття чинності
13 листопада 1992 року

Згідно Закону інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.

Дія Закону поширюється на інформаційні відносини, які виникають у всіх сферах життя і діяльності суспільства і держави при одержанні, використанні, поширенні та зберіганні інформації.

Суб'єктами інформаційних відносин являються:
  • громадяни України;
  • юридичні особи;
  • держава;
  • іноземці;
  • особи без громадянства;
  • іноземні юридичні особи;
  • закордонні держави;
  • міжнародні організації.

Об'єктами інформаційних відносин є документована або публічно оголошувана інформація про події та явища в галузі політики, економіки, культури, охорони здоров'я, а також у соціальній, екологічній, міжнародній та інших сферах.

Всі громадяни України, юридичні особи і державні органи мають право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення та зберігання відомостей, необхідних їм для реалізації ними своїх прав, свобод і законних інтересів, здійснення завдань і функцій. Реалізація права на інформацію громадянами, юридичними особами і державою не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб. Кожному громадянину забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто.

Відповідно до Закону інформаційна діяльність - це сукупність дій, спрямованих на задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб і держави.

Основні напрями інформаційної діяльності:
  • політичний;
  • економічний;
  • соціальний;
  • духовний;
  • екологічний;
  • науково-технічний;
  • міжнародний.

Види інформаційної діяльності:
  • одержання інформації (набуття, придбання, накопичення документованої або публічно оголошуваної інформації громадянами, юридичними особами або державою);
  • використання інформації (задоволення інформаційних потреб громадян, юридичних осіб, і держави);
  • поширення інформації (розповсюдження, обнародування, реалізація, документованої або публічно оголошуваної інформації);
  • зберігання інформації (забезпечення належного стану інформації та її матеріальних носіїв).

Основні види інформації, згідно Закону, наступні:
  • статистична інформація (офіційна документована державна інформація. Яка дає кількісну характеристику масових явищ і процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній та інших сферах життя);
  • адміністративна інформація (дані) (офіційні документовані дані, що дають кількісну характеристику явищ та процесів, що відбуваються в економічній, соціальній, культурній, інших сферах життя і збираються, використовуються, поширюються та зберігаються органами державної влади (за винятком органів державної статистики), органами місцевого самоврядування, юридичними особами відповідно до законодавства з метою виконання адміністративних обов'язків та завдань, що належать до їх компетенції);
  • масова інформація (публічно поширювана друкована та аудіовізуальна інформація.);
  • інформація про діяльність державних органів влади та органів місцевого та регіонального самоврядування (офіційна документована інформація, яка створюється в процесі поточної діяльності законодавчої, виконавчої та судової влади, органів місцевого і регіонального самоврядування);
  • правова інформація (сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про право, його систему, джерела, реалізацію, юридичні факти, правовідносини, правопорядок, правопорушення і боротьбу з ними та їх профілактику тощо);
  • інформація про особу (сукупність документованих або публічно оголошених відомостей про особу);
  • інформація довідково-енциклопедичного характеру (систематизовані, документовані або публічно оголошені відомості про суспільне, державне життя та навколишнє природне середовище);
  • соціологічна інформація (документовані або публічно оголошені відомості про ставлення окремих громадян і соціальних груп до суспільних подій та явищ, процесів, фактів).

За режимом доступу інформація поділяється на:
  • відкриту інформацію;
  • інформацію з обмеженим доступом.

Інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на:
  • конфіденційну інформацію (відомості, які знаходяться у володінні, користуванні або розпорядженні окремих фізичних чи юридичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов);
  • таємну інформацію (інформація, що містить відомості, які становлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголошення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі).

Відповідно до Закону інформація є об'єктом права власності фізичних і юридичних осіб, та держави. Підставами виникнення права власності на інформацію є:
  • створення інформації своїми силами і за свій рахунок;
  • договір на створення інформації;
  • договір, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.

Закон визначає права та обов'язки учасників інформаційних відносин.

Законом встановлюється заборона цензури та втручання в професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб.

Також Законом встановлюється відповідальність за порушення законодавства про інформацію.