Закон України

„Про імміграцію”

Дата набуття чинності:
7 серпня 2001 року

Згідно Закону імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. Іммігрант - це іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання.

Відповідно до статті 4 Закону дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України по таких категоріях іммігрантів:
  • діячі науки та культури, імміграція яких відповідає інтересам України;
  • висококваліфіковані спеціалісти і робітники, гостра потреба в яких є відчутною для економіки України;
  • особи, які здійснили іноземну інвестицію в економіку України іноземною на суму не менше 100 тисяч доларів США;
  • особи, які є повнорідними братом чи сестрою, дідом чи бабою, онуком чи онукою громадян України;
  • особи, які раніше перебували в громадянстві України;
  • батьки, чоловік (дружина) іммігранта та його неповнолітні діти;
  • особи, які безперервно прожили на території України протягом трьох років з дня надання їм статусу біженців в Україні чи притулку в Україні, а також їхні батьки, чоловіки (дружини) та неповнолітні діти, які проживають разом з ними.

Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається:
  • одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України, дітям і батькам громадян України;
  • особам, які є опікунами чи піклувальниками громадян України, або перебувають під опікою чи піклуванням громадян України;
  • особам, які мають право на набуття громадянства України за територіальним походженням;
  • особам, імміграція яких становить державний інтерес для України.

Розділ ІІ Закону визначає повноваження органів, що забезпечують виконання законодавства про імміграцію.

Порядок подання заяви про надання дозволу на імміграцію встановлений статтею 9 Закону. Заяви про надання дозволу на імміграцію подаються:
  • особами, які постійно проживають за межами України, - до дипломатичних представництв та консульських установ України за кордоном за місцем їх постійного проживання;
  • особами, які перебувають в Україні на законних підставах, - до органів спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем їх проживання.

Закон забороняє надавати дозвіл на імміграцію:
  • особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята;

  • особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено;
  • особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я;
  • особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи;
  • особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;
  • в інших випадках, передбачених законами України.

Особі, яка постійно проживає за межами України і отримала дозвіл на імміграцію, дипломатичне представництво чи консульська установа України за її зверненням оформляють імміграційну візу. Така віза є чинною протягом року з дня її оформлення. Після прибуття іммігранта в Україну він повинен звернутися протягом п'яти робочих днів до органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем проживання із заявою про видачу йому посвідки на постійне проживання. До заяви мають додаватися копія паспортного документа заявника із проставленою в ньому імміграційною візою та копія рішення про надання дозволу на імміграцію. Орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції протягом тижня з дня прийняття заяви видає іммігранту посвідку на постійне проживання.

Законом передбачені наступні підстави скасування дозволу на імміграцію:
  • з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність;
  • іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили;
  • дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні;
  • це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України;
  • іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
  • в інших випадках, передбачених законами України. 

Особа може повторно подати заяву про надання дозволу на імміграцію не раніше ніж через рік з дня прийняття рішення про відмову у наданні дозволу на імміграцію чи його скасування.
Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!

Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору