Закон України

„Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності”

Дата набуття чинності:
14 січня 2004 року

Цей Закон визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності.

Згідно Закону державна регуляторна політика у сфері господарської діяльності - це напрям державної політики, спрямований на вдосконалення правового регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, недопущення прийняття економічно недоцільних та неефективних регуляторних актів, зменшення втручання держави у діяльність суб'єктів господарювання та усунення перешкод для розвитку господарської діяльності, що здійснюється в межах, у порядку та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Відповідно до Закону регуляторний акт - це прийнятий уповноваженим регуляторним органом:
  • нормативно-правовий акт, який спрямований на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання;
  • інший офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, застосовується неодноразово та щодо невизначеного кола осіб і який або окремі положення якого спрямовані на правове регулювання господарських відносин, а також адміністративних відносин між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, незалежно від того, чи вважається цей документ відповідно до закону, що регулює відносини у певній сфері, нормативно-правовим актом.

До регуляторних органів Закон відносить Верховну Раду України, Президента України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Національну раду України з питань телебачення і радіомовлення, інші державні органи, центральні органи виконавчої влади, Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, а також посадових осіб будь-якого із зазначених органів, якщо відповідно до законодавства ця особа має повноваження одноособово приймати регуляторні акти

Забезпечення здійснення державної регуляторної політики включає:
  • встановлення єдиного підходу до підготовки аналізу регуляторного впливу та до здійснення відстежень результативності регуляторних актів;
  • підготовку аналізу регуляторного впливу;
  • планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів;
  • оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, а також відкриті обговорення за участю представників громадськості питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю;
  • відстеження результативності регуляторних актів;
  • перегляд регуляторних актів;
  • систематизацію регуляторних актів;
  • недопущення прийняття регуляторних актів, які є непослідовними або не узгоджуються чи дублюють діючі регуляторні акти;
  • викладення положень регуляторного акта у спосіб, який є доступним та однозначним для розуміння особами, які повинні впроваджувати або виконувати вимоги цього регуляторного акта;
  • оприлюднення інформації про здійснення регуляторної діяльності.

Стаття 6 Закону встановлює права громадян, суб'єктів господарювання, їх об'єднань, наукових установ та консультативно-дорадчих органів у здійсненні державної регуляторної політики.

Розділи IV та VI Закону регулюють порядок здійснення державної регуляторної політики Кабінетом Міністрів України, центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами та посадовими особами місцевого самоврядування.

Спеціально уповноваженим органом щодо здійснення державної регуляторної політики є центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері підприємництва. До повноважень спеціально уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики , зокрема, належать:
  • підготовка та подання пропозицій щодо формування та забезпечення здійснення державної регуляторної політики;
  • узагальнення практики застосування законодавства про державну регуляторну політику, підготовка та подання пропозицій щодо його вдосконалення;
  • методичне забезпечення діяльності регуляторних органів, пов'язаної із здійсненням державної регуляторної політики;
  • проведення аналізу проектів регуляторних актів, що подаються на погодження;
  • здійснення експертизи регуляторних актів центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади;
  • проведення експертиз проектів законів України, інших нормативно-правових актів, які регулюють господарські відносини та адміністративні відносини між регуляторними органами або іншими органами державної влади та суб'єктами господарювання, надання розробникам цих проектів пропозицій про їх вдосконалення відповідно до принципів державної регуляторної політики;
  • надання роз'яснень положень законодавства про державну регуляторну політику;
  • вжиття у межах, встановлених законами України, заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, порушених внаслідок дії регуляторних актів;
  • інформування фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань про свою діяльність та здійснення державної регуляторної політики в Україні тощо.

Також Законом встановлюються особливості здійснення регуляторної діяльності щодо положень нормативних документів та в умовах воєнного, надзвичайного стану та оголошення зони надзвичайної екологічної ситуації.

Увага! Інформація застаріла через те, що цей розділ тимчасово не оновлюється!

Якщо Ви побачили помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl-Enter. Будемо вдячні!

вгору