Про оплату праці
Верховна Рада України; Закон від 24.03.1995108/95-ВР

Про оплату праці (Текст резюме від 09.11.2004)


Закон України

Про оплату праці

Дата набуття чинності:
1 травня 1995 року

Закон України „Про оплату праці” визначає економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників. Він поширюється на працівників, які перебувають у трудових відносинах на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами.

Заробітна плата - це винагорода, яку за трудовим договором власник виплачує працівникові за виконану ним роботу. Вона обчислюється, як правило, у грошовому виразі. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Структура заробітної плати:
основна заробітна плата (встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і розцінок для робітників та посадових окладів для службовців);
додаткова заробітна плата (включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій);
інші заохочувальні та компенсаційні виплати (включає виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми).

В той же час, Закон вказує про мінімальну заробітну плату, яка є соціальною гарантією, обов'язковою для виконання підприємствами усіх форм власності. Це значить, що коли працівникові, який виконав місячну (годинну) норму праці, нарахована заробітна плата нижче встановленого розміру мінімальної заробітної плати, підприємство провадить доплату до її рівня.

Розмір мінімальної заробітної плати встановлюється Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України, як правило, один раз на рік у законі про Державний бюджет України.

Джерелом коштів на оплату праці працівників:
підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.
установ і організацій, що фінансуються з бюджету - є кошти, які виділяються з відповідних бюджетів, а також частина доходу, одержаного внаслідок господарської діяльності та з інших джерел;
об'єднання громадян є кошти, які формуються згідно з їх статутами.

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка включає:
тарифні сітки,
тарифні ставки,
схеми посадових окладів;
тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Норми оплати праці і гарантії для працівників, а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України.

Оплата праці працівників підприємств здійснюється в першу чергу. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань по оплаті праці.

Оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань та інших позабюджетних доходів.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, власник зобов'язаний погодити ці питання з профспілковою організацією (профспілковим представником), а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Також Закон визначає порядок оплати праці працівників:
які виконують роботи (надають послуги), не властиві основній діяльності галузі (підгалузі);
за сумісництвом;
за контрактом.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Заробітна плата на території України виплачується у грошових знаках, що мають законний обіг на території України. Виплата заробітної плати у формі боргових зобов'язань і розписок або у будь-якій іншій формі забороняється. В той же час, як виняток, колективним договором може бути передбачено часткову виплату заробітної плати натурою (за цінами не вище собівартості) у розмірі, що не перевищує 50% нарахованої за місяць. Перелік товарів, які не можуть бути виплачені замість заробітної плати встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Що стосується виплати заробітної плати, то вона виплачується працівникам не рідше двох разів на місяць. Виплата здійснюється у робочі дні, але якщо день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, то заробітна плата виплачується напередодні.

При кожній виплаті заробітної плати, загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%, а у випадках, передбачених законодавством - 50% або 70% заробітної плати, що належить до виплати працівникам.

При кожній виплаті заробітної плати власник повинен повідомити працівника про:

а) загальна суму заробітної плати з розшифровкою за видами виплат;

б) розміри і підстави утримань із заробітної плати;

в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Контроль за додержанням законодавства про оплату праці на підприємствах здійснюють:
Міністерство праці України та його органи;
фінансові органи;
органи Державної податкової служби;
професійні спілки та інші органи (організації), що представляють інтереси найманих працівників.
Вищий нагляд за додержанням законодавства про оплату праці здійснює Генеральний прокурор України та підпорядковані йому прокурори. За порушення законодавства про оплату праці винні особи притягаються до дисциплінарної, матеріальної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з законодавством.